Альона Коваленко,
барабанщиця, саундпродюсерка, мультиінструменталістка в дуеті Krapka;KOMA (Львів)
До початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, я ніколи особливо не задумувалась про поняття втрати. Зараз же воно ходить поруч увесь час: виникає в історіях друзів, знайомих, у новинах і т.д. Моя теперішня втрата, що болить з першого дня війни, це втрата щирої дружби, що потягла за собою втрату важливої опори, і значної частини себе. Війна різко змінила нас і наші життя, змінились і стосунки між людьми, у кожного свого історія, й іноді моя особиста драма здається такою мізерною в порівнянні з тими «великими» втратами, які переживають щодня тисячі людей. Я ж відчуваю, ніби розпадаюсь на багато шматочків, згораю до перетворення на попіл. Це страшно, тим паче в такий час, і тепер я розумію, як насправді важливо не загубити себе. Як би там не було, бачу, що втрати вчать приймати реальність і адаптуватися, тож лишається сподівання, що з попелу відродиться фенікс, з новими силами та надією.
Alona Kovalenko,
Drummer, sound producer, multi-instrumentalist in Krapka;KOMA (Lemberg)
Vor dem Einmarsch Russlands in der Ukraine hatte ich mir noch nie Gedanken über den Begriff „Verlust“ gemacht. Jetzt ist er allgegenwärtig: Er taucht in den Erzählungen von Freunden und Bekannten, in den Nachrichten usw. auf. Mein aktueller Verlust, der seit dem ersten Tag des Krieges schmerzhaft ist, ist der Verlust einer aufrichtigen Freundschaft, der den Verlust einer wichtigen Stütze und eines bedeutenden Teils von mir selbst bedeutet hat. Der Krieg hat uns und unser Leben drastisch verändert, und auch die Beziehungen zwischen den Menschen haben sich verändert, jeder hat seine eigene Geschichte, und manchmal erscheint mein persönliches Drama so klein im Vergleich zu den „großen“ Verlusten, die Tausende von Menschen jeden Tag erleben. Ich fühle mich, als würde ich in viele Stücke zerfallen und zu Asche verbrennen. Das ist beängstigend, vor allem in einer Zeit wie dieser, und jetzt verstehe ich, wie wichtig es ist, sich nicht selbst zu verlieren. Dennoch sehe ich, dass Verluste uns lehren, die Realität zu akzeptieren und uns anzupassen, so dass es Hoffnung gibt, dass ein Phönix aus der Asche aufsteigt, mit neuer Kraft und Hoffnung.
