Юлія Гончар,
письменниця (Київ)
Втрата.
Мої батьки померли.
Я сирота? Я відчуваю їхню присутність у вітрі, у подиху гір, у шепоті моря.
Коли мені зовсім погано і здається, що світ не на проводі – я знаходжу їх в собі. Росія і Путін хочуть відібрати мій дім. Але ні! Я їм показую середній палець, я їм показую язик, я їм танцюю дикий танець. Я співаю з тваринами колискову для ворога. Таких сильних воїнів як ми, українці, ще пошукати по всьому світу.
Любов переможе, Україна переможе – я в це вірю!
Бо інакше – втрата.
Julia Gonchar,
Schriftstellerin (Kyiv)
Verlust.
Meine Eltern sind gestorben.
Bin ich jetzt ein Waisenkind? Ich spüre ihre Gegenwart im Wind, im Atem der Berge, im Rauschen des Meeres.
Wenn es mir sehr schlecht geht und ich das Gefühl habe, keine Verbindung mehr zur Welt zu haben, finde ich sie in mir.
Russland und Putin wollen mir mein Zuhause nehmen. Aber nein! Ich zeige ihnen den Stinkefinger, ich strecke ihnen die Zunge raus, tanze vor ihnen einen wilden Tanz. Ich singe mit den Tieren ein
Schlaflied für den Feind. Solche starken Kämpfer wie wir Ukrainer müssen noch gefunden werden.
Die Liebe wird siegen, die Ukraine wird siegen – daran glaube ich!
Sonst gibt es nur den Verlust.
